Про що розповідає Рідлі Скотт

Через двадцять чотири роки після оригінального «Гладіатора» Рідлі Скотт повернувся із масштабним продовженням цієї епічної історії. Завдяки комп'ютерній графіці велич і падіння Риму виглядає неймовірно захоплюючим, як ніколи.

Дії «Гладіатора II» розгортаються через роки після таймлайну першої частини, у період імператорів-співправителів Каракали (у виконанні Фреда Хехінгера) та Гети (у виконанні Джозефа Куїна) на початку третього століття. Фільм розповідає про Луцію (Пол Мескал) — сина Максимуса, головного героя оригінального «Гладіатора», якого зіграв Рассел Кроу. Подорослішавши, він живе в Нумідії на північному заході Африки, приховуючи своє походження.



Коли римські війська під проводом трибуна Марка Акакія (Педро Паскаль) вторгаються до Нумідії дружина Луція гине, а сам він потрапляє в полон. Герой виявляється в Римі як раб, куплений Макріном (Дензел Вашингтон). Тут Луцій у жорстокій реальності гладіаторських боїв і змушений боротися на арені, щоби принести своєму господареві прибуток.

Вчені Стефан Блюм та Майкл Ла Корте, історики з Тюбінгенського університету, Німеччина, розповіли, які з персонажів фільму ґрунтуються на реальних особистостях.

Змішання міфу та історії

Початкова сцена вторгнення в Нумідію, що відбувається у 200 році, на думку експертів, розходиться з тим, як все було насправді. Після перемоги Юлія Цезаря в битві при Тапс в 46 році Нумідія (сучасний Алжир) була розділена. Східна частина стала провінцією Африка Нова, західний регіон став римською колонією. На початок третього століття імператор Септимій Север, якого у фільмі немає, дав Нумідії незалежність.



Історики кажуть, що зображення режисером бунтівного нумідійського міста більше схоже на грайливу манеру французької серії коміксів «Астерікс та Обелікс», у яких невелике село кидає виклик Риму. Замість того щоб відбивати складності римського імперіалізму, фільм використовує стежки крихітної групи, що чинить опір імперії в укріпленому портовому місті.

На думку вчених, таке змішання міфу та історії надає пріоритету видовищності, а не точності.

Історію переписали для великого екрану

Отже, дія фільму відбувається у 200 році, коли Каракалла та Гета опиняються у центрі політичних інтриг. При цьому справжні спадкоємці імператорського престолу були тоді ще дітьми — близько дев'яти і десяти років. Проте Рідлі Скотт перетворює їх на зрілих юнаків, хитрих політичних ділків. При цьому опускається факт, що у 200 році їхній батько Септимій Север мало того, що був живий, але й продовжував своє правління ще одинадцять років.



Що стосується Луцили, другої доньки Марка Аврелія, у виконанні Конні Нільсен, режисер відводить їй помітну роль, хоча насправді її стратили в 181 або 182 році, майже за два десятиліття до подій «Гладіатора II».

Зображення Макріна – ще одна історична помилка. Хоча він прийшов до влади при Септимії Півночі та Каракаллі, Макрін не був імператором до 217 року. Скотт драматизує його особистість, показуючи, як він руками Каракали вбиває Гету, а потім сам усуває другого суперника.

Вбивство Каракали

Блюм і Ла Корте кажуть, що це додає неабияку частку вигадки історичним подіям. Проте Макрін, дійсно, був залучений до змови з метою усунення Каракали, хоч і не вбивав його фізично.



Свідчення, що збереглися до наших днів, не підтверджують, що вбивство сталося в такій публічній обстановці. Каракалла був убитий в 217 році під час подорожі з Едеси, Туреччина, Карри, Сирія. Вбивцею був солдат на ім'я Марціал, він завдав імператору смертельного удару за наказом прихильників Макріна.

Проте вчені Тюбінгенського університету, схоже, повністю позбавлені снобізму і не борються за те, що кіно має точно зображати історичні події. Залишивши осторонь усі неточності, історики захоплено заявляють, що новий фільм Рідлі Скотта є розкішним зображенням римського способу життя середини імперського періоду. Вражаючі сцени битв, гладіаторські поєдинки, грандіозні свята та приголомшливі костюми — у блокбастері є все для насолоди, навіть якщо ви вибагливий любитель історії.