Вчені вважають, що не всі міфи про трансплантацію є міфами.

Трансплантація органів має на увазі вилучення органу з тіла людини та її пересадку у того, хто може бути дуже хворий або вмирає. Операція може врятувати друге життя. Людина, яка віддає орган, називається донором; людина, яка отримує орган, називається реципієнтом.

Перелік органів, які найчастіше пересаджують, включає серце, нирки, печінку, легені, кишечник та підшлункову залозу. Крім того, можлива трансплантація тканин тіла, включаючи серцеві клапани, кістки, сухожилля, зв'язки, шкіру, частини ока та кістковий мозок.

Зазвичай трансплантація потрібна, якщо один із органів пацієнта більше не працює:
- пересадка серця при серцевій недостатності;
- пересадка легень при муковісцидозі або емфіземі;
- пересаджування нирки при нирковій недостатності;
- пересадка печінки при печінковій недостатності;
- пересадка підшлункової залози при діабеті



Пересадка зазвичай розглядається лише після того, як усі інші методи лікування не дали результату. Це з тим, що з трансплантації недостатньо донорських органів. Крім того, операція пов'язана з ризиками та має довічні наслідки для здоров'я.

Трансплантація тканин може покращити якість життя. Наприклад:

* якщо пацієнт сліпне, пересадка рогівки може допомогти йому зберегти зір;
* якщо у людини травма, її можна вилікувати за допомогою пересадки кістки чи сухожилля;
* якщо людина отримала серйозні опіки чутливої ​​ділянки шкіри, можна вилікувати з допомогою пересадки шкіри.

Що стосується кісткового мозку, він містить стовбурові клітини, які виробляють клітини крові. Якщо у пацієнта рак крові, такий як лейкемія, пересадка кісткового мозку може допомогти організму виробляти здорові клітини крові.

Психологічні зміни після трансплантації

Дослідження вчених з Університету Колорадо, США, проведене у 2023 році, показало, що зміни особистості можуть настати не лише у реципієнтів донорського серця, а й у тих, кому трансплантували інші органи. Про це заявили 89,3% пацієнтів, які перенесли таку операцію.



Вчені зазначили, що найчастіше зміни стосуються спорту, темпераменту та уподобань у їжі. Ймовірно, явище може бути пов'язане з «передачею клітинної пам'яті від донорів до реципієнтів», проте зазначили, що гіпотеза потребує подальших досліджень.

За словами професора Адама Тейлора, директора Навчального центру клінічної анатомії Ланкастерського університету, Англія, одне з припущень, що пояснюють психологічні зміни, може полягати в ефекті плацебо, що створюється радістю пацієнта від нове життя. Він має і зворотний бік, адже багато реципієнтів починають страждати від почуття провини, нападів депресії та інших психологічних проблем.

Новий орган починає господарювати

Проте є свідчення, що зміни особистості мають і біологічну основу. Професор пояснює, що клітини пересадженого органу виконуватимуть очікувану від них функцію. Проте багато органів виділяють гормони чи сигнальні молекули, які впливають інші частини тіла.



Пептидні гормони відіграють роль в електролітному балансі та інгібуванні активності частини нервової системи, яка відповідає за реакцію «бий або біжи». Відповідальні за це клітини знаходяться в гіпоталамусі — ділянці мозку, що впливає на все від гомеостазу до настрою.



Можна припустити, що донорський орган, базовий рівень вироблення гормонів і пептидів якого відрізняється від заміненого органу, може змінювати настрій та особистість реципієнта. На це почасти вказує і те, що після пересадки рівні натрійуретичних пептидів підвищуються і не повертаються до норми.

Спогади, що зберігаються поза мозком

Адам Тейлор нагадує, що наше тіло зберігає спогади у мозку. Коли ми думаємо чи опиняємось під впливом якихось зовнішніх факторів (запах, смак), у нас з'являється доступ до них. Однак спогади - це нейрохімічні процеси, при яких нерви передають один одному імпульси та обмінюються хімічними речовинами нейромедіаторами.



Хоча при операції багато нервів, які відповідають за роботу органу, пошкоджуються і не можуть бути відновлені, це не означає, що ті, що всередині трансплантату перестають функціонувати.

У 2018 році команда американських вчених опублікувала статтю, в якій повідомила, що нерви можуть частково відновитись через рік після пересадки. Так новий орган, мабуть, може впливати на нервову систему реципієнта та викликати реакції, які впливають на його особу відповідно до спогадів донора.



Чужа ДНК здатна стимулювати імунні реакції, яких може бути достатньо, щоб спричинити зміни особистості. У 2020 році британські вчені повідомили, що довготривале запалення низького рівня здатне змінити такі риси особистості, як екстраверсія та сумлінність.