Нобелівська премія дійсно є однією з найвідоміших і найпрестижніших нагород у світі. За нею стоїть винахідник і підприємець Альфред Нобель, який залишив в історії незабутній слід. Однак найважливішою спадщиною стала саме премія, яку заснували у 1901 році, щоб заохочувати авторів відкриттів у фізиці, хімії, фізіології та медицині, а також літературі. Крім того, нагорода присуджується за досягнення у встановленні миру, а 1968 року додалася номінація в економічних науках.



Згідно з біографією, написаною шведською письменницею Інгрід Карлберг, у Нобеля було досить важке дитинство, яке він провів у Стокгольмі. Хлопчик не тільки походив із бідної сім'ї, але навіть був визначений у клас для дітей із труднощами у навчанні. Пізніше Альфред отримає 355 патентів, натхненний батьком Іммануїлом, який теж був винахідником, хоча менш успішним, ніж син.

Серед винаходів Іммануїла Нобеля особливо відомий гумовий рюкзак, який міг служити плавучим засобом для солдатів під час перетину річок, а також подушкою, на якій можна було зручно сидіти. Однак дослідження батька призвели до величезних боргів, і він змушений був тікати від кредиторів до російського Санкт-Петербурга. Це місто відіграло важливу роль у житті його сина Альфреда.

Життя Альфреда в Росії здавалося приємнішим, після переїзду справи сім'ї пішли на виправлення. Хлопчик навіть почав працювати над розробкою нових вибухових речовин. Однак через якийсь час Іммануїл знову збанкрутував і Нобелям довелося повернутися до рідної Швеції.



У Стокгольмі батько із синами Альфредом та Емілем продовжили експерименти з нітрогліцерином. Результати цих досліджень зробили важливий внесок у індустріалізацію та медицину, проте досліди супроводжувалися численними трагічними подіями. Найбільшим нещастям стала загибель в 1864 Еміля в результаті вибуху нітрогліцерину в сімейній лабораторії. Після цього виробництво небезпечної речовини влада міста заборонила.

Однак сімейна трагедія не змогла відвернути Альфреда від його мети, і хлопець продовжив виробництво вибухових речовин, але вже у промислових масштабах. Для цього у Вінтервікені, Швеція, був заснований завод, який кілька разів був зруйнований вщент у результаті аварій, викликаних нестабільністю нітрогліцерину. Через це гинули і багато робітників.

Експерименти Альфреда Нобеля увінчалися тим, що в 1867 він знайшов спосіб зробити нітрогліцерин більш безпечним для використання і винайшов динаміт. При цьому, хоча його фабрика, безперечно, була небезпечним місцем роботи, саме вона допомогла розкрити переваги нітрогліцерину для здоров'я серця.



Було зазначено, що працівники зазнавали змін здоров'я через вплив нітрогліцерину. Хімічна речовина має суттєві фізіологічні ефекти, діючи як вазодилататор, який розслаблює кровоносні судини, збільшуючи приплив крові та кисню до серця. Проте сам Альфред Нобель, відмовлявся приймати препарат, коли лікарі прописували його для лікування нападів стенокардії.

Як Нобель заснував свою премію

За винахід динаміту Нобеля обожнювали хіба що промисловці, виробники зброї та будівельники доріг. У цілому ж він мав, м'яко сказати, погану репутацію. Коли 1888 року помер Людвіг, брат Альфреда Нобеля, ЗМІ поховали другого живцем через плутанину: у газетах з'явилися нотатки про смерть «торговця смертю».



І хоч би яким дивним і незвичним це здавалося, але Нобель задумався про те, яке місце в історії йому уготовано. Роздуми змусили його змінити заповіт, і коли він помер від інсульту наприкінці 1896 року, родичі виявили у документі, що залишений капітал має бути поміщений до банку. Альфред зазначив, що доходи слід розподіляти між тими, «хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству».

Премії присуджувалися за досягнення в галузі хімії та фізика, а також було засновано премію миру. Цікаво, що однією з близьких подруг Нобеля була пацифістка Берта фон Зутнер, яка хотіла, щоб її багатий друг пожертвував гроші руху за мир. У 1905 році фон Зутнер стала першою жінкою, удостоєною Нобелівської премії миру, та другою лауреаткою після Марії Кюрі.

Суперечності Нобелівської премії

За ці понад сто років деякі аспекти премії та вибору лауреатів були спірними. Наприклад, вважалося дурістю, що жінка може здобути Нобелівську премію. Крім того, питання викликало те, що спочатку нагороди вручалися комітетом у Норвегії, а не рідною Швецією. При цьому відомо, що більшість премій на той час були національними, і шведів уражало, що досить значні суми могли присуджуватися не тільки їм, а будь-кому з усього світу.


Однак найзапекліша атака на Нобелівські премії виходила не від шведських націоналістів, а від родини засновника. Родичі, позбавлені левової частки спадщини, обурювалися. Більше того, вони виявили кілька версій заповіту, по кожному з яких сума, належна їм, ставала дедалі меншою.