Fender Stratocaster з його впізнаваними лініями, що не змінювалися весь цей час, — перше, що спадає на думку при слові «електрогітара». Швидше за все ви не помилитеся, якщо припустите, що це наймасовіша гітара у світі. Мільйони музикантів грали і грають на Strat - чи то оригінальна модель від Fender, варіант дешевше від її бюджетного суббренду Squier, чи одна з численних копій. Багато хто мріє стати власниками ексклюзивної моделі з кастом-шопу Fender вартістю у п'ятизначну суму. Ну а «страти» з-під відомих гітаристів оцінюються в мільйони. Чорна гітара 1969 року, на якій Девід Гілмор із Pink Floyd зіграв у The Dark Side of the Moon, Wish You Were Here та The Wall, пішла з молотка майже за 4 мільйони доларів.





Майстер із ремонту радіоприймачів, який став винахідником, Лео Фендер підійшов до проектування гітар по-своєму. Не будучи музикантом (у дитинстві він брав уроки саксофона та піаніно, але далі цього не просунувся), він мислив не шаблонно і приділяв велике значення функціональності та ремонтопридатності інструменту. Звідси, зокрема, гриф, що кріпиться до корпусу на болтах, а чи не вклеєний. Попередницею Fender Stratocaster була модель Telecaster. Вона стала однією з перших у світі гітар з монолітним корпусом — до цього вважалося, що гітара повинна бути порожньою всередині.



Telecaster був і залишається утилітарним робочим конем — два звукознімачі, ніякої нісенітниці. Музикантам завжди подобалися простота та звучання цього інструменту, але багато хто скаржився на недостатньо зручну форму.

Перший «стратокастер» був ні чим іншим, як переробленою версією Телекастера. Але з приходом у компанію Fender дизайнера та інженера Фредді Таварес все змінилося. Він додав новаторські штрихи: насамперед тремоло-бридж — струнотримач із вбудованим важелем, за допомогою якого музикант змінює натяг струн і, відповідно, висоту звучання. Це, а також три звукознімачі та вдосконалене перемикання зробили звучання «стратокастера» набагато варіативнішим, ніж у будь-якої іншої тодішньої гітари. А ідеально підібрана форма корпусу з вигинами та фасками у всіх потрібних місцях забезпечила ідеальну «посадку» інструменту на тілі музиканта, що зробило гру на «стратокастері» максимально комфортною.

Гітара з'явилася у магазинах 1954 року. Але спочатку продаж не пішов. Том Вілер у своїй книзі The Stratocaster Chronicles пише, що інструмент здавався «таким же далеким від звичайних гітар, як укулеле або навіть банджо» і багато професійних музикантів не сприймали новий Fender всерйоз.



У Великій Британії спочатку цю гітару взагалі не можна було купити через ембарго. Перший Stratocaster просочився на Туманний Альбіон лише 1959 року — Кліфф Річард подарував гітару в червоному кольорі Fiesta Хенку Марвіну, гітаристу свого гурту The Shadows. Марвін миттєво став гітарним героєм Великобританії — і, дивлячись на нього, про Fender Stratocaster мріяли інші майбутні зірки, наприклад, Марк Нопфлер. Майбутній лідер Dire Straits часто проходив повз гітарну крамницю дорогою зі школи і притискався носом до вітрини, щоб ближче розглянути виставлений там червоний Strat. У результаті Нопфлер став володарем саме такої червоної гітари.

Шалений сплеск популярності «страта» настав із приходом Джімі Хендрікса, можливо, найвпливовішого гітариста всіх часів. Його рідко можна було побачити граючим на чомусь, крім Strat. За словами сестри музиканта Дженні, гітари були для нього не просто інструментами, а продовженням його самого, частиною його особистості. Що аж ніяк не заважало Хендріксові у чаді виступу підпалювати та розбивати гітари об підлогу чи динаміки. Сам музикант пояснював це так:





Один із секретів популярності Strat у тому, що він може звучати як завгодно. Блюз, рок, фанк, метал, гранж — Stratocaster можна побачити в руках представників різних жанрів, аж до корифеїв псі-трансу з Infected Mushroom.

Маестро блюзу Джо Бонамаса має одну з найбільших у світі гітарних колекцій, що включає безліч музейних вінтажних «стратів».



“Fender займаються незвичайним бізнесом. - Каже Бонамаса, чий улюблений інструмент - це Stratocaster 1955 в кольорі Sunburst на ім'я Bonnie. — Уявіть, що ви директор Ford, і робите автомобілі, які виглядають так само, як і в 1950-х роках. І вашим клієнтам не потрібні такі удосконалення, як супутникова навігація чи електричні двигуни. Якщо у вас є креативність, винахідливість і трохи зухвальства, Strat дає вам можливість правити світом».



Змін справді було зовсім небагато. У 1956 році ясен у корпусі поступився місцем вільсі, а в 1959 році гриф стали робити з палісандра. Змінювалася форма ручок тембру, покращувався лак, змінювалися проводка та грифи. Але Strat завжди залишався Strat.

Музикант Мак ДеМарко порівнює «стратокастер» із Toyota: «Вони просто дуже надійні. Це єдина річ, яка вам потрібна.

Лео Фендер мав виключно інженерний склад розуму. Він казав, що якщо він має 100 доларів на те, щоб зробити продукт, то він витратить «99 доларів на те, щоб це працювало, і 1 долар на те, щоб це було красиво». У випадку з Fender Stratocaster жодного долара не було витрачено дарма.