Ніч, що перевернула Іран: вибухи, сигнали та падіння системи

Коли над пустельними районами Іраку почали кружляти десятки літаків США та Ізраїлю, у повітрі зависла така густота напруги, що її можна було ледь не пальцями торкнутися. В Ірані ще не знали, що ця ніч стане історичною. Але вже за кілька годин світ почув новину, яку в Тегерані боялися й чекали водночас: загинув аятолла Али Хаменеи — людина, чиє ім'я тримало країну в залізних лещатах майже чотири десятиліття.

Армія оборони Ізраїлю повідомила про «нову хвилю ударів по балістичних ракетних комплексах і системах ППО», назвавши владу в Тегерані «терористичним режимом». І хоч слово «режим» у цьому регіоні давно стало такою ж звичною частиною лексикону, як чай із кардамоном, саме цього разу воно прозвучало особливо важко, бо наслідки вдарили аж до серця країни — до самого лідера Ирана.

Смерть аятоллы: хто такий Хаменеи і чому його боялися

Аятолла Хаменеи, або як його часто називали на Заході — Хаменеи Верховний Лідер, був фігурою, що з’єднувала епохи. Він прийшов до влади після аятоллы Хомейни — постаті, що перевернула політичну карту Близького Сходу. Коли люди питали: «Хаменеи кто это?», відповідь завжди була простою і водночас моторошною: це людина, від якої залежало, куди рухатиметься вся країна.

Його влада була абсолютною, навіть більшою за владу президента Ирана. Він вирішував, з ким дружити, кого боятися, кого карати. І саме тому факт його загибелі під час американсько-ізраїльських ударів став шоком не тільки для іранської верхівки, але й для всього регіону. Містами пішли суперечливі хвилі — смуток, страх, злість. А в деяких місцях, хоч це й видається неймовірним, розцвіла радість.

Так, попри те, що державне телебачення Ірану транслювало сурмні мелодії та вірші з Корану, соцмережі вибухнули відео, де люди святкують смерть Хаменеи. Хтось сигналив у заторах, хтось спалював портрети верховного лідера, а хтось запускав феєрверки. Після 37 років тотального контролю люди відчули, що моноліт тріснув.

США та Ізраїль: удари, яких Іран не очікував

Коли США оголосили про спільну операцію з Ізраїлем, це вже було не просто черговим військовим загостренням. Американське командування наголосило, що їхня мета — «позбавити Іран можливості атакувати сусідів ракетами, дронами або флотом». За перші 12 годин вони завдали майже дев’ятисот ударів по військових об'єктах.

У Вашингтоні не приховували: ця кампанія має стати поворотною, а не символічною. Президент США Дональд Трамп заявив, що відповідь Ірану буде зустрінута «силою, якої світ ще не бачив». Для когось це здалося бравадою. Але у світі політики бравура часом і є справжньою позицією.

Паралельно державний секретар США Марко Рубіо провів розмову з міністрами закордонних справ країн G7, пояснивши масштабність операції та її перспективи. Японія наголосила, що ядерної зброї в Ірану не може бути за жодних умов, а G7 підтвердила готовність діяти синхронно, бо ситуація стала критичною.

Росія намагається «миротворити»: дипломатичний театр абсурду

У Нью-Йорку тим часом розігрався зовсім інший спектакль. На засіданні Ради Безпеки ООН російський представник Василь Небензя раптом виступив у ролі «головного миротворця». Він обурювався ударами США та Ізраїлю, вимагав негайного припинення вогню й говорив про міжнародне право так палко, ніби не представляв країну, яка сама щодня б’є ракетами по Україні.

На Заході на це дивилися як на дипломатичну виставу, схожу радше на фарс. Росія, яка отримувала від Ірану дрони-камікадзе для війни проти України, раптом почала вдавати, що їй болить доля Тегерана. Але причини прості: удари по Ірану — це удар по спільних російсько-іранських інтересах.

Іранські «Шахеди» могли зникнути з російських складів. Довіра до їх ППО виявилась мильною бульбашкою. А політичний союзник, який мав бути частиною «антизахідного блоку», опинився під загрозою.

Китай підтакує, Захід не вірить

Китай також висловив «занепокоєння територіальною цілісністю Ірану». Але по суті це були дипломатичні формальності, бо ключові країни Заходу сприйняли заяви Китаю та Росії скептично. Нагадають, що саме Иран і Росія є авторами багатьох криз, які розколюють світ уже роками.

Засідання Радбезу закінчилося нічим, але зафіксувало важливу деталь: ті, хто постійно ламав міжнародні правила, тепер намагаються стати їх захисниками, коли це вигідно.

Хаос у Тегерані: хто правитиме Іраном після смерті Хаменеи

Після підтвердження смерті аятоллы Али Хаменеи в Ірані оголосили сорокаденний траур і сім днів вихідних. Але країна не може жити в порожнечі — потрібно визначати нову владу. Тимчасово Іраном керуватимуть троє: президент Масуд Пезешкіан, глава судової влади Голямхосейн Мохсені Ейе та один з членів Ради стражів.

Саме ця «трійця» має втримати державу від розпаду, поки Рада експертів — орган з 88 богословів — не обере нового верховного лідера Ірану. Хто ним стане, сьогодні ніхто не знає. Кандидати є, інтриг більше, ніж потрібно, а країна в нестабільному стані.

Реза Пехлеві: повернення тіні монархії?

На тлі хаосу голосно заявив про себе Реза Пехлеві — син останнього шаха Ирана. Він прямо сказав, що готовий очолити перехідний період і привести країну до нової Конституції та вільних виборів. У його словах звучало те, чого давно не було в іранській політиці: ідея, що влада може бути не «дарованою згори», а обраною людьми.

Чим це закінчиться — питання відкрите. Іран — складна країна, де релігія, політика і народні емоції завжди плелися в клубок, який важко розрубати.

Мільйони на вулицях: радість, страх і надія

Попри офіційний траур, вулиці Ірану заповнили ті, хто десятиліттями жив із відчуттям тиску. Люди танцювали, співали, стріляли феєрверки в небо. Це була не просто реакція на смерть політика. Це був вибух накопичених емоцій, біль і надія в одному флаконі.

Бо смерть Хаменеи стала символом того, що епохи таки закінчуються — навіть ті, які виглядають вічними. І що Іран може стати іншим.

Але яким він стане — покаже час.