Настає новий день у самому серці січня, коли ще тримається мороз, а на вулицях ширяє зимова тиша, і саме 10 січня 2026 року православні віруючі в Україні та за її межами відзначають важливу церковну подію. У цей день серцем звертаються до пам’яті святителя Григорія Ниського — великого богослова і філософа, чиї вчення й праці збереглися крізь століття і досі надихають людей на духовні роздуми та внутрішню силу.

Святитель Григорій Ниський жив у IV столітті, у Каппадокії — на тих землях, що нині належать Туреччині. Він був не лише глибоким мислителем, а й людиною, що пройшла через великі випробування, зберігши віру й непохитну відданість істині. Його брат, святитель Василь Великий, відомий кожному з шкільного курсу історії Церкви, а його дружба з іншим визначним богословом того часу, Григорієм Богословом, формували ґрунт для духовного діалогу та освіти, яка витримала бурі віків.

Традиційно 10 січня називають в народі «Григорій-літовказівник», бо саме цього дня спостерігають за природою, погодою, звичаями. Наші предки вірили, що те, яким буде цей день, те й буде літо — наче перехідний момент між зимовою тишею та теплом майбутніх сезонів.

У церковному календарі пам’ять святителя супроводжується низкою інших святих та праведних людей, чиї імена також згадують цього дня. Серед них — преподобні Дометіан, Маркіан, Макарій і навіть блаженна Феозва, диякониса та сестра святого Григорія. Ця громада пам’яті створює особливий духовний настрій — ніби між небом і землею пролягла нитка світла, яка веде думки віруючих до роздумів про смисл життя, прощення та служіння ближнім.

Церква у цей день закликає звертатися з молитвою до святителя Григорія Ниського — просити у нього здоров’я, добробуту, успіху в справах, миру в сім’ї та допомоги в навчанні. Бо ці цінності — не просто побажання, вони єднають родини та спільноти в спільному прагненні бути кращими, жити з вірою та гідністю.

Серед народних традицій 10 січня — обов’язковий вечірній стіл, де треба зібратися сім’єю і неодмінно спожити смачну м’ясну страву. Наші прадіди вірили, що той, хто добре поїсть у цей день, буде здоровим цілий рік і відчуватиме силу та енергію у справах великих і маленьких.

У народі також вважається, що сьогодні не варто байдикувати — працьовитість святого Григорія, «літовказівника», передається тим, хто чесно трудиться. Якщо немає городів чи садів, то корисні справи по господарству чи дому не лише приносять користь, а й притягують удачу.

Але є й заборони, які потрібно пам’ятати: не можна сваритися, лихословити, бажати зла чи відмовляти в допомозі нужденному. Така поведінка може відвернути благословення і добробут, які щиро прагнуть жити поруч з кожною родиною. Також у народі радили не виносити сміття чи попіл із дому, аби не випадково не викинути разом із ним удачу; не викидати залишки їжі — краще віддати їх тваринам, котрі вірно служать людям; і не лаятися, не скаржитися, а шукати в усьому позитив і подяку.

А тепер про ті народні прикмети, які наші діди й прадіди спостерігали саме 10 січня:
Іній на стогах сіна — віщує сире й дощове літо;
Іній на деревах — говорить про м’яку погоду попереду;
Вітер із півдня — означає, що літо буде з грозами;
Ясне, безхмарне небо — обіцяє ранню весну;
Кішка, згорнувшись клубочком, холодно спить — чекай морозу;
Горобці голосно щебечуть — будуть потепління незабаром.

Є й така стара народна приказка: «Який Григорій — таке й літо». І хоч сучасна людина рідко вслухається в подібні прикмети, усе ж це частина великого народного досвіду, що сплітається з церковними спогадами в один ланцюг пам’яті та віри.

Цей день — не просто дата у календарі. Це місток між минулим і майбутнім, між спадщиною предків і сучасними прагненнями людей жити щасливо, у злагоді та зі стійкою вірою в серці.

Сергій Попов розповів про сильні й слабкі сторони Мудрика: справжній характер з «колючками»