Луцьк — місто, яке вже не раз зазнавало ударів, пережило багато тяжких моментів від початку повномасштабного вторгнення. Проте ніч на 9 липня 2025 року стала тим переломним моментом, коли місто пережило наймасованішу і найпотужнішу атаку російських військ. Така атака була не просто великою, а стала безпрецедентною за всю історію війни, використовуючи всі доступні ворогові засоби: безпілотники та ракети, що стали для Луцька страшною реальністю, яка забрала багато мирних сердець у свої обійми.

Те, що сталося, можна було порівняти з повномасштабною катастрофою: нічний небокрай наповнився звуками вибухів, вогонь охоплював не лише фізичні об’єкти, але й людські душі. Ті, хто залишився живими після цього пекла, не зможуть забути ці миті, коли небо стало чорним від диму, а земля здригалася від ударів. Луцьк пережив атаку, яка, без перебільшень, змінила багато чого в його житті.

Але головна новина, яку принесла ця ніч, полягає в тому, що, незважаючи на потужність удару, серед численних руйнувань і пожеж, Лучани змогли вистояти. Хоча втрат у матеріальному плані було багато, на щастя, інформації про загиблих наразі немає. Це чи не найголовніше досягнення цієї ночі: ми вистояли.

Нічний кошмар: як усе почалося і чому Луцьк став основною ціллю для агресора

Російські війська, які майже з самого початку вторгнення в Україну не припиняли спроб посіяти хаос і руйнування, цього разу вибрали Луцьк. Як виявилось, ця ніч мала стати новим етапом у війні: ворог знову застосував усі свої можливі засоби для того, щоб вразити наше місто. Відлуння вибухів рознеслось далеко за межі Луцька. Вони не просто хотіли зламати нас фізично — вони намагались зламати морально. Вибори цілей не випадкові: ракети і безпілотники були спрямовані на стратегічно важливі місця, на підприємства, на об’єкти, які могли завдати максимального збитку.

СБУ запобігла теракту у Рівному: затримано агентку рф з вибухівкою

Міський голова Луцька, Ігор Поліщук, розповідав, що те, що відбувалося вночі, стало шоком не лише для жителів міста, але й для військових. Такої масованої атаки на місто ще не було. Росіяни задіяли понад 50 безпілотників і ракети, аби зруйнувати наші оборонні лінії і залишити нас без можливості швидкої відбудови.



"Сьогодні вночі Луцьк став тим самим місцем, де ворог вирішив зробити найбільший прорив за весь час війни. Їхні безпілотники заповнили небо, а ракети перетворили ніч на страшний кошмар. На щастя, ми вижили, ми тут. Та ми маємо пережити ще багато", — так висловився Поліщук, описуючи події цієї ночі.

Пошкоджені підприємства та гаражні кооперативи: руйнування і пожежі

Наслідки цієї атаки не змусили себе чекати. Місто, яке багато разів переживало тяжкі випробування, але ніколи не було у такій небезпеці, опинилось в середині пекла. Вибухи залишили після себе вогонь і попелище. Однією з найбільших проблем стало загоряння гаражів на території одного з кооперативів. Вогонь охопив десятки об’єктів, знищуючи все на своєму шляху. Пожежі не вдалося загасити одразу — кожен з гаражів був як маленька фортеця, де зберігалися автомобілі, техніка та особисті речі місцевих жителів. Це був удар по приватному бізнесу, по людям, які через війну вже втомилися від постійного страху.

На додачу до цього, спалахнула пожежа і на території одного з луцьких підприємств. Спільно з рятувальниками, які працювали майже без перепочинку, команді вдалося локалізувати вогонь, але не обійшлося без значних руйнувань. Як зазначив Ігор Поліщук, точні масштаби пошкоджень ще з’ясовуються, але вже зрозуміло: шкода, яку завдали ці атаки, величезна.

"Це було жахливо: ми не могли нічого зробити, щоб зупинити цей пекельний процес. Кожен вибух — це удар не тільки по будівлях, але й по наших життях", — поділився він своїми переживаннями.

Влада на місці та реакція: всі сили на допомогу постраждалим

Коли кожна хвилина на вагу золота, коли ти не знаєш, чи не буде наступного вибуху через секунду, навіть звичні дії здаються надзвичайними. Влада та рятувальники з усіх сил намагалися мінімізувати наслідки. Луцьк, як і інші міста, відчував на собі всю повноту атаки: мешканці і місцева влада не мали змоги залишити свої будинки, оскільки кожен рух був під великим питанням.

Грок 3 проти Кремля: як нейромережа відмовилася брехати на користь Росії

Голова Волинської ОДА Іван Рудницький теж повідомив, що повітряний простір над Волинню був заповнений понад 50 безпілотниками і п’ятьма ракетами. Всі вони рухались прямо на Луцьк, що підвищувало загрози для всіх мешканців міста. У той самий час співробітники цивільної оборони та рятувальники продовжували свою роботу, ризикуючи своїм життям, щоб зберегти наші.

"Фактично, все летіло на Луцьк. Ми могли лише спостерігати за тим, як ракети і БПЛА безжально руйнують все на своєму шляху", — зазначив Рудницький.

Завершення: виклики, яких ми не боялися

І ось, на ранок 9 липня, коли вже почалася перша світла пора, стало зрозуміло, що Луцьк не залишився наодинці зі своєю трагедією. Люди, які пережили цей кошмар, почали знову збиратися разом, допомагати один одному, вивозити з-під завалів потерпілих і гасити вогонь, що ще не встигли погасити рятувальники.

Місто стало символом незламності, навіть перед найжорстокішими ударами ворога. Ця ніч стала не тільки наймасованішою атакою за весь час війни, але й черговим підтвердженням того, що ми не піддамося. Луцьк ще раз довів, що навіть у найтемніші часи є місце для надії, для віри в перемогу.