Зміна напису на могилі Лесі Українки в 2025 році — це не просто технічна справа, це символічний жест, який має глибоке культурне і суспільне значення. Ключовою подією стало рішення Комітету з питань гуманітарної політики України замінити радянську цитату з газети «Правда» 1913 року, що стояла на могилі з 1939 року, на рядки з поетичної драми «Лісова пісня»:

"Ні! Я жива! Я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає."

Цей новий напис став справжнім голосом Лесі Українки, що лунає в наш час, позбавленим ідеологічних кайданів минулого.

Декомунізація — новий початок для могили Лесі Українки

Головна причина зміни напису — це глибока потреба очистити культурний простір від радянських символів і пропаганди. Радянський текст із більшовицької газети явно суперечив духу і життєвим принципам поетеси, яка боролася за українську ідентичність і свободу. У соцмережах, зокрема TikTok і X, це питання активно обговорюють: одні називають старий напис чужим та нав’язливим, інші — такими, що спотворює історичну правду.

У травні 2025 року Комітет офіційно підтримав заміну напису на автентичний рядок з «Лісової пісні», який символізує незламність і вічність української культури. Цей крок об’єднав активістів, культурних діячів і пересічних громадян, які прагнули повернути Лесі справжній голос — вільний від імперських наративів.

В Instagram навіть з’явилися численні ескізи нового напису, а люди вітають цей крок як повернення поетесі її справжньої суті.

Вандалізм, який прискорив зміни

Не останню роль у оновленні напису зіграв вандалізм. За останні роки бронзові гірлянди з могили неодноразово крали і здавали на металобрухт, а в квітні 2025 року невідомі замінили радянський напис плакатом із цитатою Лесі. Це було сигналом владі, що пам’ятник потребує не лише косметичних змін, а повноцінної реставрації та захисту.

У відповідь Комітет не лише погодився на заміну напису, а й розпочав капітальний ремонт пам’ятника — бронза відновлюється, граніт укріплюють, а напис буде викарбуваний на міцнішій плиті. У соцмережах це викликало схвалення, адже могила — це не просто надгробок, а символ пам’яті, який треба берегти від наруги.

Громадський рух — як народна сила повернула Лесі її голос

Історія боротьби за заміну напису тягнеться ще з 1990-х, але активна фаза почалась після Революції Гідності. Активісти в соцмережах, зокрема в TikTok, виступали за очищення могили від радянської символіки, називаючи її ганьбою. Відомі історики, як Вахтанг Кіпіані, також критикували радянський напис за викривлення справжнього образу поетеси.

У 2021 році петиція про декомунізацію не набрала достатньо голосів, але через кілька років, у 2025, активісти домоглися підтримки — біля могили пройшла акція «Повернемо Лесі її голос», а опитування показало, що 82% громадян підтримують зміну напису.

Новий напис в Instagram називають символом боротьби Лесі Українки і возз’єднанням української культури. Ця перемога — результат наполегливості і волі українського народу, який не бажає бачити свою національну героїню в ідеологічних кайданах.

Історія створення пам’ятника Лесі Українки

Пам’ятник було встановлене ще у 2010 році як символічний знак, присвячений великій українській поетесі Лесі Українці. Це не просто пам’ятник — це мистецький об’єкт, який відображає глибокі ідеї, натхнення та національну ідентичність.
Офіційно влада пояснює зміну напису необхідністю адаптації тексту до сучасних мовних норм і загальносуспільних настроїв. Також у комунікації звучить, що новий напис краще відображає суть творів Лесі Українки та її внесок у українську культуру. Неофіційно ж у мережах точаться суперечки про політичні мотиви, бажання “очистити” культурний простір від радянських чи застарілих формулювань.

Різні думки і реакції громадськості

Зміна напису викликала неабиякий резонанс: одні підтримують оновлення як логічний крок уперед, інші вважають це порушенням історичної автентичності. Активісти наголошують, що зміни повинні відбуватися прозоро та з урахуванням думки громади. Водночас культурологи відзначають, що пам’ятники – це живий організм, який може й повинен еволюціонувати разом із суспільством.

Що далі: перспективи збереження та розвитку пам’яток культури

Після зміни напису почалася дискусія про те, як краще зберігати пам’ятники Лесі Українці та іншим визначним діячам культури. Плануються громадські слухання, нові проєкти реставрації та можливе використання сучасних технологій (доповнена реальність, інтерактивні експозиції), щоб привернути увагу молоді до національної спадщини.

Зміна напису на пам’ятному колесі Лесі Українки – це не просто технічна поправка. Це дзеркало часу, яке показує, як змінюється Україна і її культура. Вона відображає не лише розвиток мовної норми, а й прагнення суспільства до оновлення і переосмислення історичних символів. Щоб зберегти спадщину, потрібен баланс між повагою до минулого та відкритістю до нового. Важливо, щоб ці процеси проходили з максимальною прозорістю і врахуванням думки громади, адже пам’ятники – це не просто камінь, а жива пам’ять народу.