Дубно — тихе і давнє місто на заході України, де кожна вуличка зберігає пам’ять століть. Але цього разу спокій Дубна був жорстоко порушений — ворог кинувся з обстрілом, вдаривши по мирних кварталах. Звук вибухів розірвав небо, і життя городян опинилося під загрозою. Це був не просто ракетний удар — це був виклик, що показав, як далеко зайшла війна, навіть у найспокійніші куточки нашої землі.

Масштаби комбінованого обстрілу Дубна

У ніч на 8 червня 2025 року Дубно здригнулося від такого удару, що ще довго не забуде. Це була не просто чергова тривога — це була ніч, коли небо палало, а земля здригалась від вибухів. Комбінована атака — це коли дрони й ракети летять разом, ніби зграя скажених ос — і що гірше, летять не по військових, а по цивільних.

За офіційними даними, близько тридцяти Shahed-ів і щонайменше чотири крилаті ракети обрушилися на місто. Ворог бив по енергетиці, по комунальній інфраструктурі, по спокою людей. Почалося все десь по 11-ій ночі: одна тривога за одною, тріск у повітрі, вибухи, а десь між цим — молитви в укриттях і безсонні очі в темряві.

Мешканці розповідають: "було чути, як земля гула, ніби під нею щось рвалось на частини". Один із будинків в околицях залишився без даху — уламок упав просто на горище. Інший — без світла на два дні. Враження, що атакували з усіх боків. І хоч більшість цілей були знищені, тієї ночі кожен зрозумів: Дубно – не тил.

Це вже не поодинокі удари. Це — тактика виснаження, стратегія страху. І те, як витримало це місто, — говорить не менше, ніж сам факт атаки.

Робота ППО під час обстрілу Дубна

Коли небо горить, а дрони гудуть, як зграя бджіл — рятує тільки одне: наші ППО. І в ту ніч хлопці та дівчата, що тримають небо, показали, на що здатні. Бо 25 дронів збитих і три ракети знешкоджені — це не просто статистика. Це сотні врятованих життів. Це десятки будинків, які залишились стояти.

Працювали системи NASAMS, Patriot, мобільні зенітні установки й ПЗРК. Усе координувалось за хвилинами — бо кожна секунда могла стати останньою. "Гриміло так, що ми думали — це в нас попало. Аж виявилось — ППО спрацювало", — написав у соцмережах мешканець з району "Цукрового заводу".

Деякі дрони збивали просто над дахами будинків. Один упав у полі за 300 метрів від школи — і якби не точність наших захисників, була б трагедія. Люди виходили з укриттів і хрестились — не від страху, а від вдячності. Буквально: "Дай їм, Боже, сили ще триматись!"

У соцмережах з’явились малюнки дітей із написами: "Дякую, ППО!" І це не банальна вдячність. Це — відчуття, що десь там, серед ночі, хтось не спав заради твого життя. Обстріл Дубна показав: якби не наші на небі — ми б мали другий Харків чи Маріуполь.

Наслідки атаки на Дубно

На ранок Дубно було наче після бурі: тихе, розірване, але стояче. Після тієї ночі залишилось багато більше, ніж просто дірки у стінах. Це були шрами — і на будівлях, і на обличчях людей. Уламки дронів посікли десятки вікон, вибили скло в школах, тролейбусах, навіть у поліклініці.

Кілька будинків на центральній вулиці залишились без дахів. У мікрорайоні "Стара частина" — електромережі порвані, вода зникла, сигналізація мовчить. Місцеві мешканці викладали в Instagram фото: вікна забиті фанерою, а на підвіконнях — свічки. Бо світла не було майже до обіду. Але найголовніше — люди вижили. Жодного загиблого серед цивільних — це маленьке, але справжнє диво.

На місце одразу вийшли комунальники, волонтери. Солдати разом з місцевими допомагали розгрібати уламки. Хтось приносив гарячий чай, хтось тримав за руку стареньку, яка втратила дах над головою. І навіть діти не сиділи склавши руки — носили воду, передавали ліхтарики.

А в соцмережах кипіло: заклики до нових санкцій, пости з хештегами #ДубноТримайся, знімки з місця події. У цій атаці ворог хотів зламати дух міста. А натомість — місто стало ще сильнішим.

Реакція громади Дубна на обстріл

У кожного міста є серце. І серце Дубна — то його громада. Коли вночі 8 червня вулиці здригались від вибухів, а небо світилось від ППО, люди не просто сиділи в укриттях. Вони готувались до ранку — не для того, щоб повернутись до рутини, а щоб рятувати одне одного.

Вже о 6 ранку мешканці почали прибирати місто. Без наказів, без директив. У чатах летіли повідомлення: "Хто має лопату?", "Є ще плівка на вікна", "Хто хоче приєднатись до кухні для військових — приходьте до школи №5". Люди виносили уламки з під’їздів, лагодили двері в підвалах, клали цеглу в місцях пробоїн. Дубенські підприємці без зайвих слів надавали будматеріали, скло, навіть теплі речі.

Волонтерські центри виросли буквально за кілька годин. Гаряча їжа для тих, хто сидів без світла. Аптечки для поранених уламками. Навіть психологічна допомога — бо діти злякались не менше за дорослих. Студенти організували збори коштів на генератори, які доставили у постраждалі райони вже наступного дня.

Але що вражало найбільше — це емоційна сила людей. Ніхто не нарікав, не впадав у паніку. Був страх — але був і рух. Бабця з двома пакетами вареників у руках і слова: "Несу хлопцям — мають бути ситі". Мама з маленьким хлопчиком, що роздавала бутерброди військовим. Це все — Дубно, яке вміє триматися.

Комбінований обстріл не зламав громаду — він тільки загартував її. І в кожному погляді того дня було щось, що не описати словами — гордість, стійкість, любов.

Вплив обстрілу на Рівненщину та Україну

Атака на Дубно змусила всю Рівненщину переглянути свої уявлення про “тил”. Якщо раніше ці області здавались відносно безпечними, то тепер стало ясно — війна не має “переферії”. Ворог цілить туди, де б’ється пульс країни — і Дубно стало живим серцем опору.

На рівні області розпочалась масштабна перевірка систем укриттів. У Рівному, Здолбунові, Костополі почали інвентаризувати бомбосховища, оновлювати протоколи. Влада оголосила про закупівлю додаткових генераторів і систем оповіщення. Бо атака на Дубно — то не просто випадковий удар. Це сигнал: ворог готує багатоходівку.

На рівні України подія викликала хвилю солідарності. Люди з усіх регіонів надсилали допомогу: пледи, ліхтарики, гроші, дитячі іграшки. Волонтери з Києва вже наступного дня були на місці. А в соцмережах розлетівся хештег #ДубноСильне — не як формальність, а як крик підтримки.

Президент публічно закликав партнерів надати додаткові ППО саме для західного напрямку. І його слова були почуті — у червні надійшла нова партія систем IRIS-T і додаткові ракети до NASAMS. Бо атака на Дубно стала не тільки трагедією — вона змінила акценти оборони.

Обстріл став точкою зламу для свідомості країни. Тепер усі знають — тилу немає, є лише спільна лінія фронту. І вона проходить через кожен дім, кожну школу, кожну лікарню.

Додаткові аспекти атаки

Обстріл Дубна — це не просто факт у стрічці новин. Це симптом війни, яка стає технологічнішою, цинічнішою, глибшою. За кілька днів до атаки по всій країні говорили про нову хвилю дронів Shahed. Але ніхто не думав, що удар прийде по Дубну — місту, яке довго вважалося "обабіч війни".

У той день Telegram-канали працювали майже як військові штаби. У групі “Рівне 1283” люди попереджали про рух дронів, просили не знімати відео, інформували про місця падіння уламків. Паралельно у Twitter/X з’явилось понад 3000 постів із кадрами нічної ППО, коментарями від військових, анонімними свідченнями очевидців. Мережа гуділа — і світ почув.

Міжнародна реакція не забарилась. Посольства США, Канади, Литви виступили із заявами підтримки. Німеччина пообіцяла пришвидшити постачання ракет до Patriot. І хоча це лише слова — та навіть слова, сказані вчасно, мають силу. Атака на Дубно стала ще одним доказом, що агресія Росії — не регіональна проблема, а глобальна загроза.

І нарешті, психологічний вимір. Люди в місті досі оговтуються: діти бояться засинати вночі, старші носять із собою телефони навіть у туалет. Але при цьому — йдуть на роботу, відкривають кав’ярні, плетуть сітки, живуть. Дубно не скорилось. І саме в цьому — найбільший урок.

Обстріл Дубна — це болюча рана на тілі України, що нагадує, що війна не знає меж і не щадить нікого. Але водночас це й свідчення незламності духу наших людей, їхньої готовності боронити свою землю, свій дім. Відновлення міста, підтримка постраждалих, пам’ять про тих, хто став жертвою — це наш обов’язок перед майбутнім. І хоч війна залишила свій слід, Дубно встане і засяє знову, сильніше і єдине.