Ціль номер один — знову горить
Кримський міст, той самий бетонний символ окупації і зверхності Кремля, знову не встояв. У ніч проти 3 червня — точний удар, потужна хвиля і все: одна з ключових опор тріснула, як гнила дошка. Але цього разу — без дронів, без ракет, без диму на підльоті. Все було тихо, наче по нотах. Бо це не просто атака — це операція спецпризначення, проведена в тилу ворога, з підводною точністю і нервом стального ножа.
Служба безпеки України офіційно не підтвердила причетності. Але й не заперечила. І в цих мовчазних паузах — вся суть сучасної гібридної війни. Бо кожна тріщина в цьому мосту — це ще одна тріщина в російській брехні про "стабільність", "контроль" і "вічність".

Ніч, коли тріснула опора режиму

Кримський міст — той самий, який Путін облизував, як останній символ «русского міра», — знову здригнувся. І цього разу не від дронів, не від пожежі і не від байрактару. А від справжньої вибухівки, що тихцем була закладена просто під опору. І все це — у ретельно спланованій операції, за якою стоїть наша рідна СБУ.

Понеділок, 3 червня 2025-го. Час — близько 2:50 ночі. Небо над Керченською протокою — безхмарне, море — спокійне, міст — ніби спить. Аж раптом — глухий удар, не схожий на щось випадкове. Це не обстріл, не ракета, не торпеда. Це вибух ізсередини — чітко під однією з опор мосту, з-під води.

Росія, яка вже звикла кивати на «українських дронів», цього разу — мовчить. Бо все було не так просто. Не помітили, не вгледіли, не встигли. Українські сили, зі слів джерел у СБУ, заклали вибухівку вручну. А значить — хтось дуже добре знав схему мосту, маршрути охорони, і мав доступ до самого фундаменту цієї бетонної махіни.

Як закладали фугас прямо під "святу опору"

І тепер — увага. Це не була атака з дронами або катерами. Це була контактна робота — з фугасом, який треба було привезти, закласти, запрограмувати. А далі — або дистанційно активувати, або увімкнути із затримкою.

Що це означає? Що українські спецслужби вийшли на абсолютно новий рівень операційної глибини. Це вже не фронтова робота. Це — глибокий тил ворога, де все заміновано пропусками, ФСБшниками, водолазами і системами спостереження. І попри все це — наші змогли пронести заряд, і ще й розмістити його в найбільш вразливій точці.

Ці деталі підтверджують і українські джерела — мовляв, роботу вела СБУ, знову за участі Центру спецоперацій "А". Та ж сама команда, що вже прославилась ударами по військових аеродромах РФ, по штабах у Севастополі, по базах у Таганрозі.

Що пошкоджено і як це вплине на ворога

Тепер — найцікавіше. Що ж постраждало? За офіційною інформацією з російських джерел (яку вони, до речі, довго ховали), було пошкоджено одну з ключових опор залізничної частини мосту. Та сама, яка відповідає за стабільність вантажного сполучення з РФ до Криму.

Це — критична точка, бо саме по залізниці росіяни женуть техніку, паливо, БК, і все те, чим глушать українські міста. Вантажівки ще якось можуть їхати автомобільною частиною (якщо вона вціліє), але поїзди — це зовсім інший рівень логістики.

Ремонт такої опори — це не тиждень, і навіть не два. Якщо враховувати, що дно протоки — складне, що потрібно спеціальне обладнання і повний контроль над районом — ремонт може тривати місяцями. А кожен день простою — це мінус ракети, мінус танк, мінус бочка соляри для орків на передку.

Кримський міст — не символ, а слабке місце.
Ця операція — не лише ще один успішний крок українських спецслужб. Це сигнал. Кремлю, окупаційним військам і всьому світові. Ми не просто б’ємо по тилах — ми знаємо, де болить. Ми показуємо, що навіть найзахищеніші об'єкти РФ — уразливі, якщо в них цілить Україна.
Це також удар по логістиці, обороні і психіці. Бо Кримський міст уже давно не просто дорога — він нервова система російської армії на півдні. І кожен вибух під ним — це ще один нервовий зрив у Кремлі.
Війна триває. Але з кожною такою ніччю, з кожним точним підривом — ми на крок ближче до того дня, коли Крим знову буде українським. Без блокпостів. Без зради. Без цього моста.