Велика середа: чому важливо пробачати, навіть якщо тебе зрадили

Зрада… Вона, як сіль на відкриту рану. Пече. Болить. Не дає спати. Особливо, коли зраджує хтось близький — той, кому довіряв, кому відкривав серце. І саме Велика середа, коли згадується зрада Юди, ставить перед нами найважче питання: чи можна пробачити того, хто тебе зрадив?

Юдина зрада — не лише про Юду
Це не просто біблійна історія. Це дзеркало. Бо в кожному з нас десь живе і Петро, і Юда, і Марія… І якщо нас колись зрадили — ми також, бува, були причиною чиїхось сліз.

Ісус, знаючи, що Його зрадять, не прогнав Юду. Не підняв голос. Він мовчки дозволив йому поцілувати себе — навіть тоді, коли знав, що той продає Його.

Це не слабкість. Це — найвища форма любові й милосердя.

Пробачити — не означає забути
Хтось скаже: "Та як пробачити? Він же зрадив! Вона ж зневажила!.."
А пробачення — то не стирання пам’яті. То звільнення свого серця від ненависті. Бо тримати в собі образу — це як носити гаряче вугілля в жмені, думаючи, що обпечеться інший.

На Галичині старші жінки часто кажуть:
"Пробач — не для нього, а для себе. Бо як не пробачиш — то й Господь не зможе тобі простити."

Як пробачити по-справжньому?

Помолись за того, хто тебе скривдив. Це важко. Але це й звільняє. Слова молитви змінюють серце — твоє, не його.

Не згадай зла зі злістю. Можеш згадати — але не з ненавистю. Не підгодовуй біль.

Віддай все Богові. Скажи Йому: "Я не можу сам пробачити. Допоможи мені."

Бо тільки з Богом можна зробити те, чого серце саме не здатне.

Підсумок
Велика середа — день, коли любов була зраджена. Але також — день, коли нам даровано приклад: прощати, навіть коли болить. Бо що більше серце пробачає — то більше в ньому місця для світла.

Як мовить мудрий старець з Яворівщини:
"Людина не Бог, але пробачення — найбільш божественне, що в ній є."