Великий вівторок: які уроки дає Христос через притчі

Та знаєш, як інколи буває — сядеш собі надвечір з філіжанкою м’ятового чаю, глянеш у вікно, і ловиш себе на думці: "А для чого це все?.. Для чого жити, клопотати, спішити?" От саме тоді добре згадати, що Христос каже в притчах Великого вівторка.

Урок 1: Не відкладайте життя на "потім"
Притча про десять дів — як дзвін на всю околицю. Не чекай на "кращий момент", не думай "ще встигну". Бо час — штука хитра. Може зникнути, як туман на світанку. Христос каже: пильнуй, будь готовий, бо ніхто не знає ані дня, ані години.

То так, як із весняною грозою — за секунду небо світле, а тоді: бабах! і дощ стіною. Треба мати парасолю — або в душі світильник, щоб не загубитись у темряві.

Урок 2: Використовуй, що маєш — не заривай
Знаєш, у нас часто кажуть: "Маєш талант — не ховай, бо Бог спитає!"
І справді — притча про таланти каже: жити треба активно, діяти, служити, розвивати те, що маєш. Чи то вмієш співати, чи куховарити, чи просто добре вмієш вислухати — то твій дар, і ним треба ділитись.

Бо ж як? Сусідка варить такий борщ, що янголи би прилетіли на вечерю — а вона соромиться на фестиваль податись. Хіба то не гріх?

Урок 3: Милосердя — понад усе
У притчі про Страшний суд Ісус чітко каже: не буде питати, скільки разів ми ходили до церкви, а — чи ми годували голодного, чи навідували хворого, чи не цурались знедоленого.

Це такий сильний урок, що аж мороз іде по спині. Бо милосердя — то є мірило любові. Не по словах, а по справах буде суд.

А як каже одна стара бабуся в селі під Коломиєю: "Як не даси кусника хліба нині — завтра може не бути кому тобі принести й води".

І наостанок…
Притчі Ісуса — то не старі байки, то дзеркала, що показують правду. Це як добрий галицький фільм — простий, щирий, але змушує думати. Великий вівторок — той самий момент, коли треба стати перед тим дзеркалом і чесно глянути собі в очі.