Що означають десять дів і таланти: Євангеліє Великого вівторка

А тепер послухай, душенько, що Церква нам доносить саме на Великий вівторок — не сухими словами, а притчами, що мов гостре дзеркало показують, ким ми є насправді.

Притча про десять дів
Це така історія, що її хоч бери й став у центр села та гукай до всіх: "Люди, не проспіть свою душу!"

Було десять дів — п’ять мудрих, а п’ять, як кажуть у нас, "господи, спаси й помилуй" — без голови. Всі чекали на прихід жениха, та тільки п’ять мали при собі масло до світильників, аби в темряві не згасли. А інші... бігали потім, як курка без голови, шукали того масла, а двері вже були закриті.

То про що ця притча?
А про те, що кожен має бути напоготові. Не в останню мить бігти до сповіді, не тоді вже, коли грім гримне, хреститись. А щодня жити так, аби світильник твого серця не погас.

У наших краях старші жінки кажуть: "Будь, доню, як мудра діва — носи в серці світло, не відкладай покаяння на потім".

Притча про таланти
Ой, це вже притча така, що часом аж пече. Бо кожному з нас Бог щось дав. Комусь — голос, комусь — руки золоті, а комусь — серце добре. Але дехто, замість того, щоби тим служити, взяв — і закопав. "Не дам, не покажу, не буду…" І Бог питає: "А що ти зробив з тим, що Я тобі дав?"

То як у нас буває: мав хлопака талант до писанкарства — та все "не до того". А дівчина співала, як соловейко, але замовкла — "бо стидно". А потім минули літа, і вже ні голосу, ні натхнення.

Церква каже: не закопуй свої дари. Бо то не просто твоє — то тобі доручене на час. І мусиш дати звіт, як з тим обійшовся.

У селі бабці кажуть: "Не ховай, що Бог дав, бо і відбереться, і гріх буде".

Великого вівторка ми чуємо не просто слова з амвону. То нагадування: будь пильний, не спи, не гай часу. Бо як той жених прийде, а ти ще ліхтар не запалив — можеш і за дверима лишитись.